Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Луїс Сернуда Для когось жити - ВІРШ


Зоя Бідило: Луїс Сернуда Для когось жити - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...

Пошук


Перевірка розміру




Луїс Сернуда Для когось жити

Для когось жити - це ходити босими ногами по склу; для когось - дивитися прямо на сонце. Берег веде облік годин і днів кожної дитини, яка помирає. Розцвітає квітка, руйнується вежа. Незмінно. Я протягую руку; дощу немає. Я наступаю на скло; сонця немає. Я дивлюся на місяць; немає берега. Хіба це важливо? Твоя доля дивитися як постають вежі, цвітуть квіти, помирають діти; окремо, як гральна карта із загубленої колоди. Luis Cernuda Para unos vivir Para unos vivir es pisar cristales con los pies desnudos; para otros vivir es mirar el sol frente a frente. La playa cuenta días y horas por cada niño que muere. Una flor se abre, una torre se hunde. Todo es igual. Tendí mi brazo; no llovía. Pisé cristales; no había sol. Miré la luna; no había playa. Qué más da. Tu destino es mirar las torres que levantan, las flores que abren, los niños que mueren; aparte, como naipe cuya baraja se ha perdido.

ID: 1047457
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 10.09.2025 09:37:45
© дата внесення змiн: 10.09.2025 09:37:45
автор: Зоя Бідило

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (155)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Красивий вірш, але жорстокий 17
 
Зоя Бідило відповів на коментар Світлана Себастіані, 10.09.2025 - 23:26
friendz 16
Сентиментальний тихий полонез, -
І раптом вся приникла до роялю…
Не треба сліз, моя далека Галю!
Усе загоїться, забудеться, минеться,
І я піду – життям ця необхідність зветься,
Піду в далекі тихі хутори…
Чи ви згадаєте мене у Відні?
Ніхто, ніхто мені не говори,
Що є серця якісь близькі і рідні!
(Є.Плужник)
 
Світлана Себастіані відповів на коментар Зоя Бідило, 10.09.2025 - 23:31
"Не треба сліз, моя далека Галю!" Якби я була Казановою, то помістила б це на герб девізом!biggrin
 
Зоя Бідило відповів на коментар Світлана Себастіані, 10.09.2025 - 23:50
Ще одна пані з тих, які не заплачуть smile
 
Світлана Себастіані відповів на коментар Зоя Бідило, 10.09.2025 - 23:52
Плакати непродуктивно - весь час кажу це собі. (Після того, як наплачуся.)))
 
Зоя Бідило відповів на коментар Світлана Себастіані, 11.09.2025 - 07:13
І хто ми такі, щоб вирішувати, що продуктивно, а що ні. Не дано людині бути ніким іншим, тільки людиною і приймати в собі все людське і з плюсом, і з мінусом. Людина без мінусів - це вже мабуть з серії богів, щось не матеріальне apple
 
Світлана Себастіані відповів на коментар Зоя Бідило, 19.09.2025 - 17:46
О, тільки не кажіть, що мінус на мінус дає плюс!))
 

Нові твори