Йду я крок за кроком
Стежкою життя
З кожним днем і роком.
Йду у майбуття.
Йду я без упину
Й стежечка іде,
Так, немов дитину
Матінка, веде
Все мене з собою.
Я ж у тую мить
Йду життя тропою,
Доки стукотить
Серце, доки б’ється
Ще воно в мені.
Часом видається,
Що, йдучи крізь дні,
Я немов крізь роки
Через них іду.
Чую тихі кроки
Я свої, ходу.
Стежко життьовая,
Любая моя,
Де любов святая
Й щастя є, щоб я
Мав їх повсякчасно,
Лиш із ними жив
В світі цім прекрасно
Й більше не тужив?
Приведи, благаю
Я тебе украй.
Дуже я бажаю,
Щоб той диво-край
Став моїм, щоб жив я
В ньому повсякчас
І більш не тужив я
Так, як кожен з нас.
Євген Ковальчук, 17. 09. 2021
