Годинники на сполох б’ють - опівніч…
Вона веде кривавий маскарад,
Полює тих, хто вліво йде у цю ніч,
Розвіяв чари запальних принад.
В її обіймах вже ніхто не встоїть,
Вдихнув легкий затьмарення нектар.
Магічним лезом по життях проводить,
Виймає серце, як жертовний дар!
Безвольну здобич за чоло піднявши -
Бажав у очі ще раз зазирнуть?
В жагучу пастку лине дух пропащий -
Життєвий лад сердегам не вернуть…
Вона ж в намисті із сердець розбитих,
Пульсує кров стікаючи по них.
Корали з крапель криють шлях гранітний,
На перехресті... зламаних доріг...
Написаний у співавторстві з Лілія Ніколаєнко
