Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Покличте, і я осягну вітри… - ВІРШ

Ви кличете — і я вже не втечу, Бо в морі Вашім хочу потонути. Я власну волю, мов вітрило, тчу, Щоб Вам назустріч нею промайнути. Я мандрувала — Ви ж ростили час, Так непомітно посріблились скроні… Але невидимий порив щораз Сплітав нам дні, мов лінії долоні. Не материк я — течія вогнів, Зі мною не шукайте собі спокій. Ви прагнете зайти до моїх снів, А я сміюсь: ви там вже кілька років. Ви пестите рядками кожен слід, Вивчаєте до родимкових плямок. Ви вигадали наш прекрасний світ, Де ми удвох — щовечір, щосвітанок. І якщо раптом звільнимось з тенет, Я не втечу, я обернуся сонцем. Не лиш на мить — назавжди цей сюжет Я закарбую у своїм віконці. Покличте, і я осягну вітри, Бо воля нам немов сестриця рідна. Ви прагли берег? Я ж даю — мости, Безмежні, наче зорі заповітні. ©Ольга Береза