|
Коли троянди восени відквітнуть
І жовтий лист засипле береги,
Можливо, долі або люди зіткнуть
Натомлені два серця від нудьги.
Здивовано протягнуть теплі руки,
Не вірячи, що затишніше вдвох
Не буде сліз, ні болю, ні розпуки,
І не посміє осудити Бог.
І знову, як колись, цей погляд ніжний,
Такі прості і дорогі слова…
В майбутнє шлях удвох, поки не пізно,
Поки твоя душа іще жива.
24. 01.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
ID: 1047098
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.09.2025 23:34:37
© дата внесення змiн: 04.09.2025 23:34:37
автор: Людмила Коломоєць
Вкажіть причину вашої скарги
|
