Сади пахучі бачив я у сні,
Ти посміхалася до сонця,
Заграла кров, жбурнули сльози,
Ці сльози, це роса,
Де між дерев наступні кроки,
Ці рухи сповнені бажанням,
Тебе впіймати, обіймати,
Зануритись у аромат,
Що віддає пекуче тіло.
Як хочу я не прокидатись,
Тримати знову твої руки,
Твій подих так п'янить,
І марю я серед дерев,
Де ти застигла у польоті,
Неначе пташка чарівна.
