Моя заґратóвана твердь
Моя твердь, що не знає ані смутку, ані жалЮ
Що в'ється вихором у надсвятому танці свободи
Що лине до неба
І з неба
І вище
Що має силу говорити на рівних із самим Богом
Що ніколи, нізащо й ні перед ким
Не схилить свою гордо підняту голову
Не простягнé скалічені від тортур руки в благанні зупинитися
Не стане на коліна
Не зрадить власній совісті
Не полине в інші
Кращі світи
Не плюне під ноги святим і святому
Не закриє очі, споглядаючи правду життя
Лиш стисне міцніше зуби у німому витті вовка
Й змусить своє серце наново битися
Моя твердь
Моя заґратóвана, закривавлена оборона
Моя вічна Голгофа, списана іменами тих, кого вже нема
Списана закарбованими у пам'яті поколінь літерами
Омита та вимита сльозима
Охрещена криками
Освячена кров'ю
Рано чи пізно
За мого життя чи за життя наступного покоління
Скроплена дощем чи одягнута в золото спраглого проміння
Ти
Голгофо
Ти
Твердь із зірваними замкáми та вирваними з м'ясом ланцюгами
Встанеш з колін
Розправиш гордо свої руки-крила
Торкнешся чолом синьоокого неба
І на увесь світ
Простягнутий тобі на долоні
Закричиш
Заспіваєш
Заголóсиш правду
Й ніхто й ніщо —
Ані з минулого, ані з теперішнього
Не матиме сили заглушити твій голос
Не матиме сили змусити тебе мовчати
Не матиме сили ані на що
Лиш ти
Моя твердь
Моя осново
Моя Голгофо
Моя Україно
Говоритимеш правду
Кричатимеш правду —
Без упину
Без кайданів
Вільна назáвжди
Вільна!
Назáвжди!!!
