У тиші нічній я тебе віднайду,
Мов зірку самотню у темнім саду.
Ти сяєш крізь морок, даруєш тепло,
У серці моєму виблискуєш склом.
Твій голос - це шепіт минулих часів,
Мелодія світла у спогаді снів.
Я йду крізь тривоги, крізь сум і печаль,
Щоб в тобі віднайти свій омріяний рай.
Ти - ніжне тепло, що ніколи не згасне.
Потужний вогонь у безмежності вчасній.
І навіть коли розгорнеться світанок,
Я вічно любитиму тебе, коханий!
