Під тріскотІння вОгнища в камІні
І свІтло нІжне стЕлить нАче шовк,
Вино на стОлику францУзьке у графині,
І пОгляд млОсний й насолОди зойк.
Дзвін мелодІйний кЕлихів з криштАлю,
ПарфУмів нІжних дИвний аромат,
ЗводИли з глУзду нАвіть, генералів,
КолИсь давнО за сОтні літ підрЯд.
І забуттЯ знахОдячи в панЯнці,
Від стрілянИни, канонАди та боЇв,
до вІльностей гусАрських та в пиЯцтві,
В кохАнні безтурбОтних своїх днів.
Вино-струмкОм, свічкИ та силуЕти,
У дзеркалАх промІння мерехтИть,
Під звук роЯлю, в русі піруЕту,
Гусар в полОні пАнни в тУю ж мить.
ПоспІшно на підлОгу скИнув кІвер,
На спИнці крІсла чИнний доломАн,
І, нІбито на зУстріч шторму шкІпер,
Гусар пірнАє у безмЕжності дурман.
Дурман спокУс кохання, адьюльтЕрів,
Не гірше слави На полЯх боїв,
Адже гусАрам-славним кавалЕрам
Кохання, як вино завждИ
Лиш до краЇв.
СторІччя промайнУли свІтлом днИни
НемА гусАрів й дИму від свічОк,
Але дровА палАють знов в камІні
І шепотИть кохАння світлячОк.
