Ми вже відвикли жити без війни.
І без тривог, мов котеня без миші.
Ракетний шлейф повітря заколише,
йому відлунням регіт сатани.
А після тиша. І така, що аж.
Немов сам Бог збирає душі вбитих.
Хтось поряд закричить несамовито…
Тепер «шахед» заходить на віраж.
Розбились мрії миру об стіну.
Надії вмерли з вибухом ракети.
Німе питання: Всемогутній, де ти?
А ми у тім сильніші за війну.
28.08.25р.
