Я тебе не "спалю"...не журися,
Не признаюсь і не підведу
Як на мене колись ти дивиться
В світлі сонця в травневім саду.
Стільки днів проминуло відтоді ,
Може сто, може тисячу літ.
І романтика нині не в моді,
І не пахне магнолії цвіт.
Так чому ж ти хвилюєшся, друже?
Заступити боїшся межу ?
Людям нині вже зовсім байдуже,
Що про тебе я їм розкажу .
Будь спокійний, це зайва турбота,
Не "спалю" тебе, не "засвічу"...
Щось... писати пропала охота,
Ти в безпеці, бо я промовчу...
