Чи сниться сон, чи моя мрія,
Що без крил літати вмію.
Мене манить щось до себе
І піднявся аж до неба.
І дивуюсь над собою,
Що це сталося зі мною.
Я лечу - куда, не знаю,
Чому я в космосі літаю.
Бачу зорі - зліва і справа,
Темна синь мене обняла.
Приземлиться десь я маю,
Простір без кінця і краю.
І ось я бачу з темноти,
Ллється світло красоти.
Перламутром, златом сяє,
Ніби райдуга палає.
Світло крутиться кругами,
Пливе, як річка з берегами.
Там у вогні життя кипить,
Так подумав я на мить.
Голос чую: ти летиш,
Плоттю ти в мені згориш,
Духом ти живеш зі мною,
А на землі живеш з сім’єю.
Я живу на вашім взорі:
Небо, сонце, світлі зорі,
Ліси, ріки, доли, гори,
Плодородні простори.
Віру ПРАВА дав вам з роду,
Щоб в житті мали свободу.
Чому збилися з путі
І Мене подобили собі.
Я є Бог, а ти людина,
Душа твоя і Я - одна Родина.
Пройшли місяці, я не можу збагнути — що це було зі мною, що я бачив. Вирішив поділитися віршом. Не судіть мене строго.
Липень 2025 р.
Цікаві мандри. 
