Посадив козак кленочок, дівчина - калину.
Доглядали, поливали та й не одну днину.
А листочки в того клена гарні, зелененькі,
а у ґронечках калини ягідки рясненькі.
Одинока дівчинонка біля клена ходить,
бо козак пішов до війська, рідний край боронить.
Нахиляє той кленочок до дівчини віти,
ніби хоче, як козак той, від біди прикрити.
І калина свої ґронця низько так схиляє,
вже дівчина у пучечки ягідки збирає.
Як козак до свого дому з миром повернеться,
кожна ягідка до нього радістю озветься.
Дякую Вам. 
Гарна, душевна лірика! 
Щиро вам вдячна, Leskiv! 
