Буде плакати дощ на схололих вустах посивілої ночі,
Зону злив промине швидкоплинно, акустичний підсиливши шум,
Кине пера в моря - у чорнильницю вмочені, схожі на творчі,
Звільнить сфери мовчань клейкуватих, затуманених тягою дум.
Вентилятор-маяк відсторонить пітьму, поведе блудним оком -
З узбережжя на диск почорнілий - бурунистих угідь неземних,
Під прожектором - зась! - не утихне, подасться у танець підскоком,
Надуватимуть разом з повітрям, на плесі, бульбашок водяних.
У країні Безсонь дріботітимуть краплі жалів наостанку,
В ореолі барвистих веселок на прощання тихенько схлипне.
Просльозиться душа невгомонна, у теплих обіймах світанку, -
Вічність Неба глибинного в часі, широтою у спектрах сягне?
Просто прийшов 1-й рядок і не давав мені спокою кілька днів, доки не дописала, а великі рядочки нелегко римуються, щоб висловити задум... ще можна бавитися до безкінечності, але вже нецікаво...
Як гарно, коли з'являється веселка! Хай не сумує.
У країні Безсонь дріботітимуть краплі жалів наостанку,
В ореолі барвистих веселок на прощання тихенько схлипне.