Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Olivia Home: на прохання друга по телефону - ВІРШ

а ми такі знайомі, як місяць й сонце в небі. собі ми невідомі, та любимось в потребі. здається, тебе знаю… насправді – дуже мало. вгадаю, не вгадаю… твій світ – таємна справа. а твої очі – зорі, мої – як нічка темна. в долонях ніжних долі любов ця недаремна. і світиться до ранку кохання незрадливе. дарує світ світанку бажання мерехтливі. мій місяцю журливий без сонячних промінь. прокинься, мій сонливий, зустрінь мене, зустрінь. тебе я обігрію, тебе я освітлю. віддам тобі надію, не знаю чи люблю… 31/05/2007 (коли у 17 років завела телефонного друга по розмовах, ми з ним так і ніколи не зустрілись, але розмовляли по 4 години ночами, він попросив присвятити йому вірш, знаючи, що я пишу. - с. Настасів, Тернопільського р-ну, написано в кнопкових повідомленнях смс)