“Шерлок”.
Хтось в час важкий, Він не сховався,
А добровільно сам подався,
У військомат чи ТЦК,
А не казав, "я жду пока".
Щоб з під спідниці подивитись,
Як хтось на фронті буде битись...
А той он бачиш - любий друже,
Він "хворий, немічний" геть дуже.
А той старих став опікати,
Він вже далеко, не спіймати.
В штабах хтось добре окопався,
На фронт ні разу не подався.
Він служить, хоч не був ні Де,
А має статус УБД.
Хтось в погрібку "ломає кайф",
А той, дивись, пішов в спортлайф.
Багато в школах хто сховався
І педагогами назвався…
Хтось раптом полюбив діток,
Та й ухопився за візок…
А тим не можна, бо рОдовід,
Для них це вже вагомий дОвід.
При владі теж чужі агенти,
Крадуть й зривають дивиденти.
Звичайно, хочеться всім жити,
Щоб бачить як ростуть їх діти.
Коханих палко обіймати,
І бути вдома, біля хати...
А Ті, четвертий рік в окопах,
В зводах і некомплектних ротах.
Для них Є - поле, ліс і пустки,
Лиш з правом битись й без відпустки.
"Шерлок" був ранений у ноги,
І попри всі перестороги,
Назад, до строю попросився,
Хай покалічений - згодився.
Він має жінку й діток троє,
Та знову піде він до бою.
Він каже, як кацап припреться,
Усім несолодко прийдеться.
Про всіх узнають, всіх знайдуть,
Кого в сибір, а інших вб'ють,
Лояльних, будуть вибирати,
За путлєра йти воювати.
Тож мова от про що ведеться,
Що воювати всім прийдеться.
В. Небайдужий.
Червень 2025 року.
На превеликий жаль.