На драконовій мові про кохання напишу я мимоволі,
Коли за грудьми б'ються три серця, і плачуть вони однаково.
Коли справжні перли цінніші за просто болі!
Навесні переслідую любов, понівечену, та все ж привабливу ...
Її шкіра біла, наче молоко, та з виду так оманлива.
Очі ідейно чисто сині, подібні до океану,
Вона вільна від усіх пут, як місяць кроваво-багряна!
Склом відбиває особисте, і взагалі хоч якось радує.
І я теж вільний - пізнавши щастя до запаморочення.
Сьогодні не впаду в безпам’ятство, а потону в її ароматі.
Вона засинає, не думаючи, настільки ж вона чарівна -
Мов сакура квітуча, з японської казки вирвана.
Навесні ти лише краща, як дощ впала на голову,
І мені тепер не забути пронизливого милого голосу ...
Ну де ж той мій дракон, якому досі було все одно?!
Кохання ж топить серця, а мені без відповіді холодно.
