Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Мазур Наталя: Мак - ВІРШ

Дикі маки забігли поміж пшениці, І стоять край дороги, неначе ченці. Мов легенда відома ураз ожила – Червоніють поля край старого села. Мак – не квітка, то спогад, то пам’ять, то знак, Навіть в тиші є голос, допоки є мак. Кажуть, маки червоні з’явились тоді, Як судилося долею статись біді. Коли крові краплина скотилась у пил, Коли світ захитався, став дуже крихким, Коли зброя козацька впала з руки, Тоді стали червоними і пелюстки. Кожен мак, як могила, котра без хреста, Кожен мак, наче спомин про тих, хто не встав. Проростає коріння в чорнозем сухий, Мак на вітрі тріпоче тривожний, тонкий. Бачить поле ще в снах і коней, і шаблі, Хоч і бігають діти по ньому малі. Та яке в них майбутнє: чи мир, чи війна, Чи земля пам’ятатиме їх імена? Чи насіється маку ще більше, ніж трав? Чи захочуть у рабство піти? Боже, збав! Незалежність вони оберуть, чи навспак? Хай подумає той, хто зриватиме мак. 26.06.2025 р.