збагнути довго не могла,
чому у слід крокую.
бо ж волелюбна,
непокірна,
неслабка
і не молю я.
хіба малюю. і себе не знала,
якою можу бути
в чоловіка оці?
не зухвалою,
не ображено,
не гострою,
не сухою без емоцій.
довірилась,
неначе кішка,
хоч знала чоловічу грубість.
скоріше тупість.
але на ніжках-
лапках
все ж насмілилась –
торкнутись
його рук, його душі, його єства
і затремтіла.
стрибком злетіла.
це вона?
та сама непокірна, неслабка –
у нього на колінах
клубочком
замуркотіла...
09/04/2023 (Польща, м. Кельце - а ці рядки я присвятила норвежцю, з яким я відчувала себе дуже захищеною як ніколи раніше, з яким я була найніжнішою версією себе - вдячна йому за цей досвід - це був період, коли я вперше не тривожилась за завтрашній день, та ціна цього була вищою ніж здається на перший погляд, ціна була моєю свободою... яку я пізніше повернула собі)
