Філософія
У тіньочку-холодочку, попід грушею старою,
П’ють горілочку медову, в день недільний кум з кумою,
Кум вже добре розговівся, піт з чола свого стирає,
А кума частує далі, наливає та й питає:
- Куме, ви такий розумний! (Ну, принаймні так здається),
Що то в світі за поняття, яке логікою зветься?
- Це поняття дуже давнє, звідки йде, ніхто не зна,
Але я його поясню. Отож слухайте, кума!
Йдете ви кудись у справах. Гарний настрій! День ясний!
Вам на зустріч сунуть хлопці, двоє – чистий і брудний.
Хто прямує з них до лазні? Ну, логічно, що не перший,
Чистому воно не треба, а брудному – щонайменше!
Він тому і брудом вкритий, що до лазні не ходив!
Зрозуміло, моя люба! Вже, як міг, так пояснив.
Випили і закусили, а кума не відступає:
- Діалектика, про що це? Кум на те відповідає:
- Знову йдете ви у справах, знову чистий і брудний,
Хто з них в лазню – замазура? Ні! Підхід зовсім другий!
Чистий він на те і чистий, що до лазні ходить вчасно,
А брудний туди не ходить. Ось така метода, ясно?
- Ясно, куме! А скажіть, що то воно є за штука,
Таємнича, загадкова, філософія – наука?
Каже кум: - Той самий приклад – ви ідете, там вони,
Один чистий, як годиться, другий звісно, що брудний,
Філософія нам каже і дає відсотків сто –
Хтось з них точно йде до лазні, але хрін зна, саме хто!
