Це було сюжетом,
Де таємниця розкривалась в її очах.
Він стояв з нею поруч,
Не вірячи в свій страх.
Вона в білому,
Як янгол,
Сяяла злегка.
Він у чорному,
Як ніч,
Що приховує все, що
було днем.
Крадькома погляди,
Як іскри вночі,
все глибше
занурювались, проникали в лоно і в їхні серця,
Які як годинник
В ці миті б'ються в унісон,
наближаючи мить, яку
чекає кожна жива душа, мить входу,мить взаємопроникнення.
Її дівочий сміх,
Як струмок ,потоком
блаженства, наповнював
слух і
всю його
земну сутність.
Його
ж голос тихо звучав,
Його шепіт був молитвою входу,
проникнення.
Її дівочий сміх,
Як струмок потоком
блаженства наповнював вслух і
всю його земну сутність .
Його ж голос тихо звучав,
Його шепіт був молитвою,
Молитовним
співом,
який вітер ніс, підсилював,
наближаючи їх
до
кінця...
цього незрівнянного гріховного
і в той же час божественного дійства.
І зорі в небі раптом стали такими близькими,
Ніби весь світ для них був не такий вже й великий.
