Похмуро на душі моїй, похмуро.
Хоч небо дуже ясне та прозоре.
В моєму серці позгасали зорі -
І там мінусова температура.
Мої вуста твої вірші шепочуть,
Які ти навіть ще не написала.
Журба до себе тягне, мов русалка,
До смерті, посміхаючись, лоскоче.
А ти, чиє ім'я неначе пісня -
Джерельна, солов'їна, вітрокрила,
Себе від мене зачи-зачинила
У замку в зачарованому місті.
А я тебе вже котрий рік шукаю,
Стираючи черевики та віру.
Шукаю ту єдину, неймовірну,
Яка мене не знає, не чекає.
20 червня, 2025
