А що ж душа? Дарована людині,
щоб легкою ношею в тілі понесла,
цінніша за усі земні святині,
на перехресті ангелів добра і зла...
Буває, що застрягне, наче, в клітці,
і павутиння з ланцюгів,тяжких, сплете,
або ж цвіте, на заздрість літній квітці,
наперекір усім обставинам росте...
Все,що невидиме,то загадкове:
очам не побачити пристрасті душі,
та це у ній є простір для любові,
нею писані в поетів усі вірші...
А що ж життя?Дні гаснуть швидкоплинні,
в постійній суєті згорають всі до тла,
і не знати,коли час його вершині...
Що далі, чи сяєво, чи болюча мла?
Вверх, чи вниз ,долі вирізані східці,
ласкавість сонця, чи холодний сніг змете,
нам народитись й вмерти, наодинці,
з душею, пройшовши це коло непросте...
Не нами створені життя основи,
і душу не обманеш ,бо нема межі,
чи легкість буття ,чи тяжкі окови-
в твоєму серці власні болі, не чужі...
