В ветлікарні шум і гам, хтось мяуче тихо,
Хтось гавкоче і гарчить, от таке тут лихо.
Люблять люди хомячків, котиків і мишок,
У квартирах у міських творять їм затишок.
Он вівчарку дід привів, солідна собака,
Біля нього молодик, той ще задавака...
В молодого на руках істота собача,
Чи то пудель, чи болонка, таке вже удача.
Заздро зирить молодий на оту вівчарку,
Але й свого цуценя, любить як хтось чарку.
От враз черга підійшла з цуценям на ліки,
Чим хворіє, скарги є, як багато, скільки?
Скарг немає, треба нам щеплення зробити,
Від хвороб собачих щоб його захистити.
Щоб ні сказ, ні бруцельоз, від чумки зарази,
Все оце зробіть тепер, щоб не за три рАзи.
Лікар радий, йому що, "плати будем грати",
Безкоштовно може лиш пораду надати.
Після всіх цих процедур Айболит щось строче,
Тай по ходу запитує, чи паспорт пес хоче?
Так, радіє молодик, в тому є потреба,
В документі в тому так записати треба.
Що істота ось оця німецька вівчарка,
А інакше не плачу, буде тоді сварка.
Окуляри лікар зняв, трохи їх протер,
Що тепер йому робити зовсім не допер.
Він серйозний дуже, жарт не розуміє,
Переконувати взявся, таке він уміє.
Цуценя поставив те на стіл, чи підставку,
Щоби вивчити його та й знайти вівчарку.
Не підходить, каже він, зовні геть не тягне,
Молодик все відкида, тільки свого прагне.
Тоді лікар пропонує, є й іші породи,
Ось давай но покажу, й прийдемо до згоди.
Взяв довідник, перший том “Собаки службові”,
Тиче пальцем, ось дивись, все на нашій мові.
Бачиш тут оце боксер, лабрадор, ретривер,
Пудель, кокер спаніель, то найкращий вибір.
А твоє ні те, ні се, ні на що не схоже,
Серед інших ще порід виберемо може.
Щож буває от і так, жартувать зуміли,
Та на превеликий жаль, жарт не зрозуміли.
В. Небайдужий.
Червень 2025 рік.
