З тобою ми серцями говорили,
І зорі з неба падали до ніг,
Закохані ми погляди ловили,
Я погляд той, в душі свої зберіг.
Пройшли роки, вже скроні стали білі,
Вже в осінь нас ведуть життя стежки,
А ми, все ж любим, як тоді любили,
І поглядаєм в небо, на зірки.
Співають душі разом з солов*ями,
Трояндами любов в серцях цвіте,
Ми й зараз ще говоримо серцями,
Не дає спокою, нам почуття святе.
З тобою ми серцями говорили,
Розмову ту, ніколи не забуть,
І любимо ми так, як і любили,
Любов і спогади в серцях наших живуть.
