Торохтить генератор історій.
Трохи схибленим робиться світ.
Помели помелом по коморі
Та зліпили його на обід.
Світ котився кудись поза очі.
Він від діда і баби побіг.
Бути з’їденим круглий не хоче,
І тому дременув за поріг.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
А від себе ніяк не втечу.
Перший випадок трапився з нами.
Звідкіля його дідько приніс?
Через поле скакав між грядками
Довговухий такий косогриз.
Світ, наляканий цими стрибками,
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, вухатий, втечу.»
Другий випадок трапився згодом.
Уперіщила раптом гроза.
Темним лісом крадеться в негоду
Сіробокий зубатий кусань.
Світ і тут зупинятись не стане.
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, зубатий, втечу.»
Третім світу ведмедик зустрівся.
Той мостом переходив, коли
Біля річки рибалити всівся
Клишоногий пустун-медолиз.
Знову світ не злякало неждане.
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, бурмило, втечу.»
Знову хтось на шляху до нового.
Він зненацька в історію вліз.
Переходив помалу дорогу
Рудуватий підтоптаний лис.
Вже без страху старенького прямо
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, руденький, втечу.»
Той прикинувся, наче не чує.
Перекручує дійсність саму.
Просить світ, що в майбутнє крокує,
Повторити на вухо йому.
Той хитрюзі усівся на писок
І співати про сказане став,
Та щелепи стиснулись у лиса,
І довірливий дурень пропав.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
А від себе ніяк не втечу.
