Я щиро вірила тобі,
В твою брехню, в твою нещирість,
Не бачила ознак біди,
І заперечувала хтивість.
Я щиро вірила у нас,
Робила цей щоденний вибір,
І думала, що прийде час,
І на твоїх руках піду у вирій.
Боролася за нас щодня,
Шукала те, що не існує,
Була наївна і дурна,
Вважала, що біда минує.
Та не судилося, на жаль,
Хоч пізно довелось прозріти,
Тепер на серці сум, печаль,
І з ними доведеться жити.
Колись, напевно, прийде час,
Переболить і буду вільна,
Не буде більше нас у нас,
А я жива і дуже сильна!
