Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: О. Хвечір.: ПАТОЛОГІЯ ЛІТА (гротескно-сатиричний ескіз) - ВІРШ

Не Сонце – поліцайська
висвітлячка з небосхилу,
Що зліплює баньки на асфальті 
чорним сморідом берким.
Повітря – зупа із пилу, вихлопів 
І солі,
в гергавці застрягла - 
жовчі лик* начеб.
Бульвар – м'ясорубка людського 
тіста:
Тіла в потоках, розм'яклі, 
буцім місиво. 
Плід мурахи в сандалях – криком кричить,
На плямах поту 
забульканий дрихне лайдак. 
"Холоду" ось палац – 
крамниця-монстр,
Де кондиціонер-тиран 
сопе й гомонить.
Черга – гашка, 
що полює на лід,
А на касі – 
робот з позеленілим лицем.
На лаві-розплаві – пара: Він і Вона.
Він ліпить селфі 
в футболці "Гарячий перець" .
Вона пучкою молосує в айфон,
немовби дзвонить,
Слова між ними – 
мертві комахи сплять.
А над усім – реклями хижий ґвалт:
"Морозиво! Море! Аркадія!" – 
злий, пустий жарт!
Ті "єлисейські поля" – бляж, 
де людяний ковбасний ряд
В олії сонячній конає, 
потіє, в'яне.
На дереві голуб-генерал (один!)
Спостерігає хаос 
з висоти галузини.
Його піхота – 
вбиті ковтки води,
Булки кецики– 
трофеї війни посеред бруду.
Літо! Не пора – патологічний стан:
Пекло в місті, 
пародія на курорт!
Природа зламана, 
людина – механізм
Із функцією
 "спожий та випарись"! Без дум!
В кросівках пісок скрегоче – море!
Смітник бурлить, 
як джунглі, на просторі!
От він, твій парадиз! 
З гутним оком вікна,
Липне де прах
І мисль застигла..... 
Так.

*Лик(діал.) - ковток. 

ID: 1041509
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.06.2025 05:01:27
© дата внесення змiн: 12.06.2025 05:01:27
автор: О. Хвечір.