Красота Великого в малому,
подарована Богом недаремно.
Пахне кожна квітка
у урочистості весни,
як Вічності паросток.
Добре нам у Тебе в гостях,
кожному упродовж його століття.
У Тебе на Землі,
тріпоче серце від Величності
і Розумності Природи,
що в порівнянні з Вічністю
наші роки, крапелька
у океані безбережному,
піщинка в піщаній бурі скаженій.
Земля вітає нас
з першого зітхання
пахощами вітерця,
води - безмежним дзеркалом,
легкістю хмар,
золотом сонячних променів,
як же можна думати,
що народжуєшся сам по-собі нічий.
Вселяєш в нас Душу.
І Природа таємничо шепоче
повна ласки, нетлінні її фарби.
Небом Душа, як глибока
синя чаша, як же таємниця її хороша,
сипле внутрішнім світлом.
Тисячі долонь стикаючись,
щасливі Любов'ю цією.
