Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Lana P.: Золотою омелою… (міні) - ВІРШ

*** Пахнуть медом і росою Вранішні кульбабки, Дух захоплюють красою Дивовижні шляпки - Чепурні та золотисті, Для очей відрада, Пера підняли пушисті - Ожила левада! *** Золотою омелою Сонячне гніздо у кроні Сипле промені рікою - Блиски в морі безборонні, Не дотягнешся рукою... Неба погляди - бездонні. *** Вечоровою порою, Сяйний місяць за горою Кинув промінь в літні трави. Недокошені отави Грали в хованки, перисті, У перловому намисті, Місяць плутали, сріблисті, - Заховавсь в кленовім листі. *** Хвиля виштовхує мул на поверхню, Закаламутивши радісне дно. Сонячне око прискіпливе, зверху, В'яже з проміння сріблясте рядно - Дивну відкрило для пряжі майстерню - В кроні висить, як осине гніздо. *** Море полоще Сонцю волосся, У кришталевій, теплій водичці. Хвиля шалена скаче у бричці, Локон впіймала… Як їй вдалося? - Гладила берег ніжно по спинці, Позолотила, як на картинці! *** Струмить по тілу теплий дощ, Імпровізує твістом. Завдячний небу мокрий хвощ, Між розмаїтих в перлах лож, З краплин вчепив намисто, А на душі так чисто. Цілунком сонця розтривож! Ото ж! *** Переплітаються світи, Перемовляються епохи. А ти промінчиком світи, Не сумнівайся анітрохи! *** Обрій запилює квітку криваву, Сипле додолу вощаний пилок. Ранок заварює сонячну каву - Днині дарує цілющий ковток.