Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Рунельо Вахейко: ХІБА ЗАБУВ Я - ВІРШ

Хіба забув я, ти забула? Те не забудеться ніяк! А на цей час блакитна куля Пройшла нелегкий довгий шлях. Та дні були благословенні, Один другому достеменно Серця довірили свої, Неначе щастя повні жмені. Були ж за свідків солов'ї Тоді травневими ночами, І цвіркуни в густій траві Свої наярювали гами Так, що шуміло в голові. Як можна все оте забути, Що мов святим було для нас. Ми будувать не халабуду, - Палац хотіли на той час, І хай повітряний, хай в мріях, А він казковим був для нас. Та діяв час, щоб ми прозріли Побачили все без прикрас, Весь світ навколишній реальний, Щоб спала пелена з очей, Що грішне є для нас, сакральне І правду явищ, суть речей. Та не забути юне свято, Яке залишилось в серцях. Воно і є оте багатство, Що не обтяжить час і шлях.