Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Коломоєць: Сіється проміння крізь зелені шати… - ВІРШ

Сіється проміння крізь зелені шати, Пада на обличчя ласка неземна, Хочеться без тями світ оцей обняти, Щоб кінця не мала казка чарівна. Від жури обману Мавкою не стану, Бо для неї буду надто вже жива, Хоч уже й не квітка посеред лиману, Та з краси хмеліє часом голова. Як усе навколо палко пахне літом! А які щедроти рідної землі! Мить оця прекрасна! Пронесися світом! Виклич також радість в когось на чолі. В того, хто уміє в зо́лоті проміння Бачити і літо, й неповторну мить, Вже немолодого серця воскресіння, Серця, що уміє все отак любить. 25.07.2000 ©Коломоєць Людмила Петрівна