Розбите корито чекає хоча
Що Пушкін у своїй казці описав,
Так зі "старою" схожість душ помітна,
Хто до кінця ту сказку дочитав,
Фінал душ владнолюбних той помітив.
Хіба летять не кулі із сердець:
"Нікчема, бовдур, дура, хлоп, роззява",
Життя нам для любові дав Творець,
Чого ж серця так слухають "кістляву"?
І хоч чекає владнолюбних душ,
Лиш для життя "корито" непридатне,
Чого ж вони так тягнуться чимдуж
До пристрасті: над Богом владу мати?
Чому ритм серця вічний - "я люблю",
Відкинули серця, як аномальний,
Тому, щоб владу мати їм свою
Над Богом і людьми для них нормально?
Від смертного гріха "зрадник Творця",
Яким всі душі спокусив диявол,
Нас викупив Христос, щоби серця
Шукали не собі, а Богу слави!
Щоб право дати жити їм в раю,
Що зв'язане з обов'язком логічним:
Щоб Божий ритм серцями: "я люблю",
Обрати добровільно і навічно!
#####
Хоть знаем - ждёт разбитое корыто
Как души на старуху ту похожи,
Что Пушкин в своей сказке описал,
Что захотела править миром Божьим,
Мы знаем, как печален сказки той финал.
Ну, разве "простофиля", "дурачина",
Не вылетают пулями из душ -
Чтоб бить по детям, женщинам, мужчинам?
В мужа - жена, в жену стреляет муж...
Хоть знаем, ждёт "разбитое корыто"
Властолюбивых, злобных "душ - старух",
Но тянет их, словно металл, магнитом
К разбитости - властолюбивый дух.
Чего-то ритм "люблю я" - вечный, райский,
Что Бог в раю сердцам всем предложил,
Отвергли наши души ради страсти:
Заставить Бога, чтоб Он нам служил.
Искуплена душа от страсти смертной:
(Над жизнь Создавшим власть иметь свою),
Христом, Кто властен над грехом и смертью,
Чтоб душам право дать на жизнь в раю.
Обязанность у права есть святая:
Её вовек не упразднит Творец:
Жить добровольно по Законам рая,
С "люблю я" - вечным ритмом для сердец!
