Все більше бачу світ лиш через телефон,
усе метаморфічне і метафоричне,
і дію більше так, як каже мені звичай,
хоч личить дужче бути білою з ворон.
В натхненні до життя (сполуці нестійкій),
я помічаю кожен збіг і випадковість,
наткнувшись в котре на буденну примусовість.
Застрягнути боюсь в апатії липкій,
не дивлячись на те, як я люблю життя,
у меланхолії я зараз майже профі.
Обравши навмання найближчу з філософій,
ціную кожен день із кожним відкриттям.
