Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Попіл - ВІРШ

Попіл Піднімається знов над усім, що безслідно згоріло, Заглушає хурдигою стогін тремтячого тіла. Завтра тут зазвучать незнайомі розлючені фрази. Відразу. Попіл Набивається чорним піском у твої чуйні вуха. Неможливо терпіти, проте, він наказує “Слухай”. Неможливо сховатись, проте утікай без оглядки. Все в порядку. Попіл Засипає, як сніг наші рани від краю до краю. Якщо пройдемо повз - то навряд чи себе упізнаєм. Якщо знову мовчатиме разом - нас видадуть звуки І руки. Попіл Він полює на сенс, він заповнює марністю простір. Він у кожному з нас від шаленства до повної млості. Пригадай, що було. Я скажу тобі, що з нами стало. Так мало. Попіл На розкиданих рештках блукають загублені діти. Варто лиш догоріти - навряд чи хтось з наших помітить, Як нам вийти з вогню бракувало і сили, і духу. Слухай. Попіл Він пробачить усе. Навіть те, в чому досі вагаюсь. Я спалю всі твої кораблі, я тобі присягаюсь. І минуле на кілька секунд, але повністю чесне, Воскресне. Попіл Хто у грудень пішов, той ніколи назад не вернеться. І, колись безнадійний, ланцюг тепер з легкістю рветься. Що ж, лети в своє небо, мій звільнений птах синьоокий. У спокій.