ти все стоїш
і вітер віє
крізь гасла
гасла як дими
їх тінь на стінах
ніби мрія
кричить
візьми мене
візьми
ніхто не чує
та говорять
мільйони слів
й ні слова в суть
лиш десь в душі
мов спогад хворий
з дитинства ще
який несуть
ти плачеш
ні
лише зітхаєш
ти вже як попіл
від багать
таких як ти
безкрайні зграї
поглянь
під п’ятами лежать
***
