…і виливають своїми тінями матрицю літер в моєму серці
Поезія має народжуватися і жити…
У цьому я довіряю хмарам,
що проносяться над лугом
і виливають своїми тінями матрицю літер
в моєму серці.
І тоді я лягаю в траву
і розкладаю аркуші на груди :
нехай слова проступають крізь шовк сорочки
та відбиваються в серцебитті рядків.
Дякую )