на стелі вечора лампада
ледь-ледь обрізана та все ж
обличчям світить ніби рада
що вмить від неї не втечеш
папір втомився від чекання
перо дрімає на столі
заснула пташка та що рання
добро почило взагалі
лиш бідному не спиться бісу
оркестр окрилених ракет
ламає всю нічну завісу
й з лампадою мій тет-а-тет
***
