( подвійний рондель)
Вітер воркує над рідною хатою,
Ґанок обвіяв, обмів нам три сходини.
Весело з лави кота випихатиме –
Хвалиться сонцю, бешкетник, пригодами!
Віник, що двері підперті, штурлятиме,
Позаглядає, чи сходить городина?
Вітер воркує над рідною хатою,
Ґанок обвіяв, обмів нам три сходини.
Повно роботи. Тут не нудьгуватиме!
Ось по паркану шкребе з насолодою,
Мов пропонує до двору заходити,
Щоб з інтересом питати: «Чия ти є?»
Вітер воркує над рідною хатою.
Чуб із півоній кромсає з охотою:
«Трішки б азарту дістати мого тобі!»
І позитивом усіх дивуватиме.
Буде вечеря на радість багатою:
Гамір сім’ї з солов’їними нотами.
Вітер воркує над рідною хатою.
Чуб із півоній кромсає з охотою
Щедрі літа всім зозуля куватиме,
В пісню народну вплітатися доторком,
Аж милозвуччя між ребра колотиме.
Так життєдайно, приємно і радо нам
Вітер воркує над рідною хатою.
