Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Макс Дрозд: Нитка - ВІРШ

Не знаю правди, й знати не бажаю. Лиш бачу те, що світ мені дозволив. Сказав — за ґратами я відшукаю волю, сказав — я наздогнав. Наздоганяю давно відправлені, до ночі, поїзди, що, ниткою зшиваючи міста, везуть до вуст чужих чиїсь вуста, везуть до рідної, цілющої землі. Та на колінах припадуть до стін — до рідних, милих, вже таких байдужих. Після грози лишаються калюжі, як після нас лишилось море слів несказаних. І знаю — не дозволять. Нехай везе ця безкінечна нитка туди, де дім, де скоро буде літо, туди, де воля обертається труною. 12.V.25