Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталія Погребняк: ДУМКИ - ВІРШ

Думки – навіжені гості. Мені б їх прогнати треба: Я ж бачу – вони не друзі, Забіглі в мій дім думки. От місце б таким на погості – А мо’, в когось є потреба! Та в місячнім світлім крузі Рояться всі тут таки… Рояться, бо марять світлом, Спішать у людські оселі. А може, вони хороші – Прийняти б їх лиш гарніш? І стали б над білим світом Ми з ними такі веселі! І в цьому життєвім дебоші Жилося б від інших не гірш… Отож бо… Нема розради Ні їм, ні мені в цей вечір: Зачинені двері серця В людей багатьох для них. Бояться, напевне, зради... Я ж кличу сама їх, до речі, Бо мозок от-от розірветься Від вражень буденно-сумних. Виходить, рятують гості, Що знов сколихнули душу, Мене затягли в реальність, Здається, таки силоміць. Думки ці – весняні брості: Я знаю, як жити мушу, Згадавши свою ментальність – Життя волелюбних птиць! Вітражі_сьогодення (2015 р.) Ілюстрація - відрита мережа інтернет