Несказані слова,
Лишилось їх чимало,
Тобі хотіла я колись сказать.
Та дня такого
я не відшукала,
Бо дні поперед мене десь спішать.
Так що хотіла
я тобі сказать?
Чимало було сказано вже слів,
А ті, які найкращі,
думала сховать,
Щоб зміст цих слів
ти краще зрозумів.
А час спішив невпинно,
невблаганно.
Стирав старанно роздуми мої,
Слова втрачали силу
бездіяльно,
Лишилися уже на самоті.
Жахливаі ті слова,
які вже запізнились,
Бо їх давно
уже ніхто не жде.
В непотребі вони
тепер вже опинились,
Від цього їх
ніхто вже не спасе...
Ох, скільки ж тих несказаних слів у кожної людини! То ж краще сказати, щоб не було пізно. 
Чудовий вірш. 
так, всьому свій час...
