В минулому криниці не було
У нашому дворі.
Цвіли дерева рясно
І сонце сходило над ґанком ясне.
Ми виросли, помандрували у світи.
...Світи над нашим домом,
Сонце ясне, місяць тихий,
Світи!..
Там нині інші люди, інші діти.
Їм буду я завжди радіти:
Вони тепло домівки бережуть.
...Майнула пташка угорі.
Роса зблиснула на зорі.
Гніздо лелече у сусіда біля хати...
Не часто я вдивляюся в минуле, ні.
Там тільки тіні і сліди...
-Іди...у майбуття, дитя...іди!
Несу відлуння сміху і часУ,
Відлуння всіх своїх доріг,
Звідтіль, де батьківський поріг.
Авторське фото. Черняхів
