|
Стоїш серед ночі, все зорі рахуєш,
Укотре про нього лиш твої думки...
Він серця не має і іншу голубить...
Ти просто змирилась - живеш тим, що є.
Надія втопилась і разом із душем
Водою стекла, відпекла, зажила...
Встаєш, робиш звичне, бо ти просто мусиш,
В снах бачиш минуле, усе, що пройшла.
Колючки від квітів ще досі у серці,
Бинтуєш ті рани, кровлять, і вином
Години розбавиш... хвилина мовчання...
Відпустиш і станеш омріяним сном...
© Marmeladka Тетяна А.
ID: 1039502
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.05.2025 01:17:25
© дата внесення змiн: 11.05.2025 01:17:25
автор: marmeladka
Вкажіть причину вашої скарги
|