Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Вірсавія Стрельченко: Розпач - ВІРШ

Розбила би стіни, розтанув би лід, Собою б зігріла усю Антарктиду. Несла б тобі весну і ліки від бід, І навіть у прірву пішла б без огиди. Я б голосом стала, коли ти мовчав, Я б тінню невпинно пішла за тобою. Я б серце, що стогне, в долонях гойдала, А ти — все писав. І писав знову кому… Я б зшила із ран тобі світ без вини, Молитвою стала б коли було пекло. А ти — тільки тиша, мов тінь з глибини, Холодний, як сніг, ти весна, що померла, Я більше не крикну — ні болю, ні слів. Я все зачиняю. Замовкну, як камінь. Та знай: я кохала, твій холод, твій гнів, Тепер — обернулась у попіл та пам’ять. Ти — вирізав тишу у серці своїм, А я — у тій тиші кричала ночами. Хотіла, щоб світ весь, став тільки твоїм, А ти все вертався, холодними снами.