Прийшли на зустріч у квітневий вечір,
у час широких повеней черешень.
До них вітрець ледь доторкався велет,
голубив, тепло-ніжний був тутешній..
А вечір - дивний...І меди цілунків,
і поглядів танок легкий весняний
єднав цих двох. І сипались пелюстки,
а душі юні, ніби цвіт, духмяні.
Складаючи феєрії малюнки
Підкралась ніч. Зірки... Цвіли черешні
у мирнім щасті, у сердечних клунках.
Кохання сяйво зародилось перше.
Життя продовжується в незалежності від оточуючих людину подій...і кохання, це як квітка яка проростає крізь асфальт пробиваючи собі дорогу до сонця...а чудові, романтичні Ваші рядки лиш цьому підтвердження...