Не сумуй же душа моя,
печаль остання, як сторінка,
ти вивчила її ім'я,
та це лише одна піщинка...
Піщинка тут, піщинка там,
буває, що в душі- пустеля,
та і в пустелі, по краям,
цвітуть оазисів оселі...
У ста стривожених думок,
є імена...І в кожній- туга,
загине, хто не зробить крок,
з печалей болісного кругу...
Залиш останню і іди,
шукай... Знайдеться твій оазис,
пустеля замете сліди,
забудуться ,колись, образи...
