Це вже було і місто це, і сніг,
і квітень, що пече мені у грудях,
бо замітає все, неначе грудень,
і слід кота кудись через поріг
у невідомість, у тернисту млу,
синичка попід вікнами заплаче,
вона весни чекала нетерпляче,
а небо їй вернуло зиму злу,
перезимуй іще один сезон
і буде благовіст, і скресне крига,
ще мить одну метіль уже затихла
і яр ступила сміло на амвон.
11.04.25р.
