Слово має надзвичайну силу, не слабне і не залежить від часу і відстані. Слово – це зерно для посіву. Що говориш, те сієш. Закон жнив: що сієш – виростає, чи сьогодні, чи завтра, чи через роки. Говоримо з наміром чи без – так, із красномовства, чи з осуду, чи з зависті, може й з любов’ю, з доброго серця, з добрим наміром. Сказане словом і в думках, також, – вже посіяне в наше життя, і обов’язково виросте в 40-60-100 разів більше, на дорозі життя, і вплететься у вінок нашої долі. Пройде час, і з болем у серці, хтось поетичним словом буде оплакувати, чи з вдячністю, співати про свою долю. «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» До Галатів 6:7
Людина творець своєї долі. Сій добро, любов і радість, те й знайдеш на своїй життєвій дорозі. Як кожна хата, так і кожна держава, тим більше, світ і Всесвіт Божий живе за вічним, непорушним Законом – Словом Божим: Люби Бога всім серцем і розумінням своїм, всією силою своєю, і свого ближнього, як самого себе. Не будь лицеміром, вбивцею і злодієм – і це не спіткає тебе. Бо Слово – то Дух. 63 «То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. 64 Але є дехто з вас, хто не вірує». Від Івана 6:63-64 «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. 13 І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!» До Євреїв 4:12-13
«Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
21 Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає. Приповісті 18:20-21
