(Читає автор)
Лиш чорно-білих клавіш жменя,
Чутливих десять пальців рук,
А ще майстерність і натхнення,
Породжують із тиші звук.
І він летить, і меж не знає,
Через століття, крізь світи,
У душі наші проникає,
Серця полонить назавжди.
Всього сім нот, та обережно
Настроїв геній вірний лад,
І можна слухати безмежно,
Вдихати звуків аромат.
І щастям вкрай насолодитись,
Сміятися і сльози лить,
Померти, знову відродитись,
І сто життів прожити в мить.
Усе проходить, все минає,
Та діє правило старе,
Допоки Музика лунає,
Душа ніколи не помре!
